Менінгоенцефаліт: причини, симптоми та методи лікування і профілактики

Захворювання менінгоенцефаліт відноситься до категорії нейроінфекційних, оскільки при ньому відбувається ураження центральної нервової системи. Недуга викликає запалення оболонок і речовини мозку. Менінгоенцефаліт поєднує в собі дві хвороби: менінгіт і енцефаліт. Патологія розвивається самостійно або на тлі інших захворювань, наприклад, грипу, туберкульозу, пневмонії. Хвороба дуже рідко проходить без будь-яких грубих змін структур головного мозку.

1. Загальні відомості про менінгоенцефаліті
2. Причини менінгоенцефаліту
3. Шляхи зараження
4. Патогенез
5. Класифікація менінгоенцефаліту
6. Клінічна картина менінгоенцефаліту
7. Симптоми вірусного менінгоенцефаліту
8. Ознаки бактеріального менінгоенцефаліту
9. Прояви амебного менінгоенцефаліту
10. Наслідки менінгоенцефаліту
11. Діагностика
12. Лікування менінгоенцефаліту
13. Відео

Загальні відомості про менінгоенцефаліті

Так називається стан, при якому в організмі розвиваються відразу два захворювання – менінгіт і енцефаліт. Перша хвороба викликає запалення м’яких мозкових оболонок, друга – речовини мозку. Менінгоенцефаліт – це важке захворювання інфекційної природи. Воно може вражати не тільки головний, але і спинний мозок. Особливості поширення захворювання:

• Йому більш схильні діти, оскільки їх імунітет менш міцний, і вони частіше перебувають на вулиці, де їх може вкусити кліщ.
• Зустрічаються і випадки внутрішньоутробного зараження, особливо якщо на перших місяцях вагітності жінка перехворіла на вітряну віспу, краснуху, епідемічний паротит.
• Для дітей характерний менінгоенцефаліт у вигляді менінгококової інфекції. Хворіють нею частіше в холодний і сирий час року. Пік захворюваності припадає на період з березня по травень.

Причини менінгоенцефаліту

Захворювання має багато видів, тому причини теж представлені великим списком. Розвиток менінгоенцефаліту можуть спровокувати інфекційні, інфекційно-алергічні і токсичні фактори. Бактерії, віруси, найпростіші і навіть амеби з прісних водойм часто виступають причиною цієї хвороби. Виділяють наступні основні види менінгоенцефаліту:

• Вірусний. Розвивається в результаті поразки кліщовим енцефалітом, вітрянку, грип, паротит, сказ, герпес, кір, лихоманкою Західного Нілу.
• Бактеріальний. Пов’язаний з ураженням організму бактеріями, включаючи туберкульозну паличку, лістерії, стафило-, пневмо-, менінго — і стрептококів.
• Спричинений дією найпростіших мікроорганізмів. До таким відносять малярійний плазмодій, токсоплазми.
• Обумовлений проникненням в організм мутантних видів амеб, середовищем існування яких є прісні водойми.

Менінгоенцефаліт у дітей діагностується найчастіше із-за не до кінця розвиненою імунної системи. Ще один сприяючий чинник – неспроможність гематоенцефалічного бар’єру. Те ж відноситься і до людей похилого віку. До факторів ризику запалення мозку і мозкових оболонок також відносяться:

• гострі або хронічні патології ЛОР-органів, включаючи гайморити, мастоїдит (запалення соскоподібного відростка скроневої кістки), синусити;
• ГРВІ;
• черепно-мозкові травми;
• укус іксодового кліща;
• вакцинації;
• краснуха, кір, вітрянка, туберкульоз.

Шляхи зараження

Основна причина розвитку менінгоенцефаліту – проникнення інфекційного агента в оболонки та речовину головного мозку. Збудник може поширюватися по організму через кров або лімфу. Спосіб попадання інфекції визначається її типом. В залежності від виду збудника, зараження менингоэнцефалитом може відбуватися такими шляхами:

• при оцті іксодового кліща, який є носієм нейротропної вірусу;
• повітряно-крапельним (так передається менінгококова інфекція, що вражає переважно дітей);
• в результаті проникнення в носоглотку мутантних амеб naegleria fowleri з забрудненого водоймища;
• прямим контактним способом при прориві порожнин гною або порушення цілісності кісток черепа;
• вертикальним (зараження відбувається при проходженні дитини через родові шляхи матері або внутрішньоутробно ще на початку гестаційного періоду).

Патогенез

Коли збудник проникає в мозкові тканини, в них починається запалення. Воно буває гнійним або серозним, що залежить від типу інфекційного агента. Надалі в організмі відбувається наступні процеси:

1. Навколо кровоносних судин утворюються інфільтрати – скупчення в тканинах клітинних елементів з домішками крові і лімфи.
2. Периваскулярні (локалізуються навколо кровоносних судин) запальні інфільтрати порушують церебральний кровообіг.
3. У головному мозку виникають осередки ішемії (некрозу тканин, які були позбавлені кровопостачання), виступаючі вторинним пошкоджуючим фактором.
4. Організм реагує на такий стан посиленням вироблення ліквору – спинномозкової рідини, що циркулює в шлуночках головного мозку.
5. Надлишок ліквору веде до розвитку внутрішньочерепної гіпертензії.
6. Сукупність цих патологічних процесів викликає подразнення мозкових оболонок – менінгеальний синдром.
7. В результаті загибелі нейронів розвивається вогнищева симптоматика, яка проявляється у вигляді неврологічного дефіциту. Він викликає недостатність рухливості кінцівок, зміни в чутливій, емоційної та інтелектуальної сферах.

Читайте також: Виды женского рака

Класифікація менінгоенцефаліту

Існує кілька класифікацій менінгоенцефаліту. Одним із критеріїв є першопричина захворювання. В залежності від неї менінгоенцефаліт поділяється на такі види:

• Первинний. Розвивається як самостійне захворювання в результаті укусу іксодового кліща, разносящего арбовирус; зараження сказом, нейросифілісом (проникнення блідої трепонеми), тиф, вірусом герпесу.
• Вторинний. Є ускладненням інших патологій, таких як кір, туберкульоз, вітрянка, гнійні захворювання ЛОР-органів та інші патології інфекційної природи.

Виділяють ще одну класифікацію менінгоенцефаліту, пов’язану з причиною розвитку, лише критерієм в ній є тип збудника. В залежності від цього чинника захворювання буває:

• Бактеріальним. Зустрічається частіше інших видів. Викликає запалення гнійного характеру, яке провокують клебсієли, пневмококи, стрептококи, менінгококи, гемофільна паличка.
• Вірусним. Пов’язано з ураженням організму вірусом простого герпесу, кору, цитомегаловірусом, энтеровирусом, сказ. Вірусний менінгоенцефаліт викликає переважно серозне запалення.
• Грибковим. Частіше спостерігається у осіб з ослабленим імунітетом. Може діагностуватися на тлі нейроСПИДа.
• Протозойным. Зустрічається рідше інших видів, провокується токсоплазмами, амебами та іншими найпростішими мікроорганізмами.

За характером запального процесу виділяють геморагічний, гнійний та серозний менінгоенцефаліт. В першому випадку через порушення проникності стінок мозкових судин відокремлюване являє собою домішки крові, у другому – гній з переважанням лейкоцитів, в третьому – прозору цереброспінальну рідину. По ще одній класифікації менінгоенцефаліт поділяється на види залежно від характеру перебігу:

• Хронічний. Запалення триває протягом декількох місяців або років. Протікає хвилеподібно – періоди ремісії змінюються загостреннями.
• Підгострий. Розвивається повільно – протягом періоду від кількох діб до 1 тижня.
• Блискавичний. Виникає раптово, розвивається за кілька годин і в більшості випадків призводить до летального результату.
• Гострий. Симптоми з’являються повільніше, ніж при блискавичній формі – приблизно протягом 24-48 год.

Клінічна картина менінгоенцефаліту

Захворювання небезпечне тим, що в перші години практично ніяк не дає про себе знати. Крім того, кожна форма патології має свої специфічні симптоми, які можуть вказувати на інші хвороби. Розпізнати запалення мозку і його оболонок допомагає один характерний ознака. Якщо попросити пацієнта нахилити голову вперед, щоб підборіддя торкнувся грудей, то здорова людина зробить це легко. У хворого ж найменше подібний рух буде викликати біль.

По-іншому виявити захворювання можна, якщо попросити людину лягти на спину і в цьому положенні йому ногу зігнути під кутом 90 градусів в тазостегновому і колінному суглобах. Потім треба змусити хворого розігнути кінцівки. При запаленні мозкових оболонок така дія осіб здійснити не зможе – це яскравий менінгеальний ознака, який називається симптомом Керніга. При цьому захворюванні спостерігаються і такі прояви:

• нудота, блювання;
• виражений головний біль;
• збудження, загальмованість, марення, оглушення або інші порушення свідомості;
• судомні напади;
• окорухові і зорові розлади;
• зниження слуху;
• ригідність потиличних м’язів;
• світлобоязнь;
• підвищення чутливості шкірних покривів;
• підняття температури;
• загальне нездужання;
• зниження апетиту;
• висипання червоного кольору, що зникає при натисканні.

Читайте також: Професійна чистка зубів: чому це важливо та що очікувати

Симптоми вірусного менінгоенцефаліту

Герпетичний менінгоенцефаліт серед вірусних вважається одним з найпоширеніших. Причиною є вірус простого герпесу 1 або 2 типу. У дорослих хвороба розвивається на тлі зниження імунітету. Менінгоенцефаліт у новонароджених дітей виникає узагальнений вірусної інфекції. Незалежно від віку хвороба може протікати в гострій або хронічній формі. Часто недуга маскується під інші патології центральної нервової системи, наприклад, інсульти, епілепсію, слабоумство. Характерні ознаки вірусного запалення мозку:

• висока температура;
• озноб;
• поганий сон;
• блювання;
• головні болі в лобовій і тім’яній областях;
• зміна поведінкових функцій аж до повної неадекватності.

Ознаки бактеріального менінгоенцефаліту

В мозкові оболонки патогенні бактерії частіше проникають через кров, рідше – через лімфатичну рідину. Такий процес спостерігається при наявності в організмі первинного вогнища бактеріальної інфекції, наприклад, у випадку гострих або хронічних захворювань ЛОР-органів. Гнійний менінгоенцефаліт найважче піддається лікуванню. Розпізнати захворювання можна за такими ознаками:

• різкого підвищення температури до 39 градусів;
• суглобових болів;
• розладів сну;
• нудоті, блювоті;
• слабкості;
• шкірної висипки;
• загального нездужання;
• геморагічної екзантемі на тулубі, обличчі, кінцівках;
• задишці;
• судом;
• психомоторному порушення і маренні;
• сонливості;
• м’язової ригідності.

Прояви амебного менінгоенцефаліту

Ця форма запалення речовини та оболонок мозку зустрічається рідше інших. Причиною її виникнення виступають амеби – дрібні свободноживущие найпростіші. Інфікування може відбутися при купанні у прісних водоймах або пиття води з них. Людина заражається навіть з-за вживання води з-під крана чи з мінеральних джерел. Амеба зустрічається і в грунті, на грибах або овочах. Амебний менінгоенцефаліт протікає в двох формах: гострої і гранульоматозне. У першому випадку інкубаційний період захворювання може тривати від 2 днів до 2 тижнів. Характерні симптоми патології:

• різкий головний біль;
• нудота;
• блювання;
• різкий підйом температури;
• судоми;
• загальмованість;
• афазія (порушення мови);
• геміплегія (параліч половини тіла);
• порушення зору;
• коматозний стан.

Гранулематозная форма відрізняється більш млявим перебігом. Захворювання може тривати кілька тижнів або місяців. На ранній стадії захворювання викликає симптоми, схожі з ознаками формування новоутворення в головному мозку. В цьому випадку спостерігаються наступні симптоми:

• судомні напади, що нагадують напади епілепсії;
• геміпарез;
• особистісні зміни;
• психічні розлади.

Наслідки менінгоенцефаліту

Люди, що перенесли це захворювання, в подальшому можуть страждати від різних ускладнень. Випадків, коли недуга був вилікуваний практично без наслідків, дуже мало. У більшості пацієнтів навіть ледь помітні ускладнення, все одно залишаються. Все залежить від виду інфекційного агента, який проник в мозкові оболонки або речовину мозку. Значення має і стан імунітету.

Найбільш небезпечні і непередбачувані наслідки спостерігаються при внутрішньоутробному зараженні дитини. Якщо малюк вижив, то у нього можуть розвинутися:

• гідроцефалія (водянка головного мозку);
• епілепсія;
• психічні розлади;
• відставання в розумовому розвитку;
• судомний синдром;
• парези і паралічі;
• слабоумство;
• проблеми зі слухом і зором.

Ступінь вираженість ускладнень визначається глибиною проникнення патологічного процесу, зонами ураження та характером ушкоджень центральної нервової системи. У дорослих може знизитися інтелект. Часто відзначаються і проблеми із зором, приглухуватість, внутрішньочерепна гіпертензія. Інші можливі ускладнення у дорослих:

• кома;
• бактеріальний шок;
• косоокість;
• генералізований некроз шкіри;
• абсцедирування (гнійний процес всередині мозку або мозочка);
• увеїт (запалення судинної оболонки ока);
• менінгококовий сепсис;
• психічні розлади;
• летальний результат.

Діагностика

На першому етапі діагностики лікар запитує пацієнта і його родичів для збору анамнезу з метою виявлення черепно-мозкових травм, інфекцій, фактів вакцинації, укуси кліща. Далі, щоб виявити характерні менінгеальні симптоми, хворого оглядає невролог: оцінює стан свідомості, виявляє неврологічний дефіцит. Ці ознаки вказують на запальний процес мозкової речовини й оболонок. Потім лікар призначає наступні лабораторні дослідження:

• Аналіз крові. Підвищений рівень лейкоцитів і прискорення швидкості осідання еритроцитів вказує на наявність в організмі запального процесу.
• ПЛР. Це метод полімеразної ланцюгової реакції, який спрямований на виявлення ДНК збудника в організмі. Такий аналіз дозволяє з точністю визначити тип інфекційного агента.
• Посів крові на стерильність. Це дослідження проводиться з метою виявлення бактерій. Аналіз показаний при підозрі на сепсис. Пробу крові забирають з периферичної вени за допомогою стерильного шприца.

Читайте також: Як передається людині бореліоз

Менінгеальні ознаки важливо диференціювати від інших захворювань: пухлин мозку, токсичних уражень нервової системи, великих інсультів і дегенеративних процесів. Остаточно підтвердити діагноз допомагають такі інструментальні дослідження:

• Комп’ютерна і магнітно-резонансна томографія (КТ та МРТ). Ці процедури допомагають виявити зміни в головному мозку: дифузні зміни тканин, потовщення, ущільнення мозкових оболонок. Поразка паразитарними агентами підтверджується при виявленні округлих вогнищ, які мають по периферії кільцеподібне посилення.
• Люмбальна пункція. Це дослідження остаточно визначає тип збудника. Суть процедури полягає в заборі дослідженні ліквору (спинномозкової рідини). При гнійному процесі він стає мутним, набуває пластівчастий осад, при геморагічному – містить елементи крові, при серозному – прозорий.
• Стереотаксична біопсія головного мозку. Це нейрохірургічна операція діагностичного характеру. Проводиться у більш важких випадках для виключення пухлинних процесів.

Лікування менінгоенцефаліту

Терапія захворювання проводиться відразу в декількох напрямках: этиотропном, симптоматичному і патогномонічно. Перший вид лікування передбачає усунення причини захворювання. В залежності від неї використовують такі лікарські препарати:

• Протигрибкові. Показані для лікування грибкового запалення оболонок і речовини мозку. Ефективними вважаються Флуконазол і Амфотерицин Ст.
• Антибактеріальні. Використовуються при бактеріальної природи захворювання. З антибіотиків застосовуються цефалоспорини або їх поєднання з пеніцилінами, частіше – з Ампіциліном. До отримання результатів аналізу на виявлення типу збудника лікар призначає антибактеріальний засіб широкого спектра дії. Після визначення типу інфекційного агента терапію коригують з урахуванням чутливості бактерій до конкретних ліків.
• Противірусні. При герпетичній формі захворювання застосовують Ганцикловір, при арбовирусной – Рибавірин. З противірусних засобів частіше призначається Ацикловір. Він підвищує шанси хворого на життя, але не захищає від важких менінгеальних наслідків. Противірусну терапію поєднують з прийомом імуномодулюючих препаратів, таких як Інтерферон.
• Антипаразитарні. Вони призначаються при ураженні головного мозку амебами або токсоплазмами. Частіше застосовуються разом з антибіотиками та протигрибковими препаратами.

Другий напрямок лікування захворювання – патогенетичне. Воно проводиться для усунення основних менінгеальних ознак. Завдання такої терапії:

• Зняття церебрального набряку. З цією метою використовують сечогінні засоби, які збільшують кількість виведеної із сечею рідини. В результаті набряк мозку зменшується. Додатково застосовують глюкокортикостероїди – гормональні засоби, що володіють сильною протизапальною дією.
• Збереження життєдіяльності клітин головного мозку – нейронів. Для досягнення цієї мети хворому призначають нейрометаболические і нейропротекторну препарати.

Останній напрямок лікування – симптоматичне. Мета – усунення ознак захворювання і полегшення стану пацієнта. З урахуванням проявів хвороби людині можуть призначити такі препарати:

• психотропні;
• протисудомні;
• антипіретики (жарознижуючі);
• поліпшують діяльність серцево-судинної системи;
• седативні;
• антиоксиданти;
• поліпшують мікроциркуляцію крові;
• полівітаміни;
• антихолінестеразні.

Відео

Інформація представлена у статті носить ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації по лікуванню виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.